https://docs.google.com/presentation/d/1DhX90EbxwBVvKSSV4hbTlTocLyZDGai2/edit?usp=sharing&ouid=103647183548622522986&rtpof=true&sd=true

На початку дамо визначення термінів та понять.
Вибухонебезпечні предмети (ВНП) – вибухові матеріали промислового призначення та саморобного виготовлення, боєприпаси, що містять вибухові речовини, а також біологічні та хімічні речовини: бомби і боєголовки; керовані і балістичні ракети; артилерійські, мінометні, ракетні боєприпаси і боєприпаси до стрілецької зброї; усі міни, торпеди і глибинні бомби; піротехнічні вироби військового та спеціального призначення; касетні бомби і касети; електричні вибухові пристрої; саморобні вибухові пристрої та інші предмети, що є вибухонебезпечними за своєю природою.

Іншими словами, під ВНП слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

Практично кожного дня на Сході України тривають бойові дії, у зв’язку з чим з’являються нові ділянки, забруднені мінами, боєприпасами, що не розірвалися та іншими вибухонебезпечними предметами, гинуть та отримають поранення люди. На жаль, багато з таких небезпечних речей можна зустріти не тільки на територіях, наближених до бойових дій, але й по всій Україні.

Перед тим, як знайомитись з різними видами загроз: мінами, вибухонебезпечними залишками війни тощо, слід звернути увагу на ті наслідки, які несуть за собою міни та ВНП. Розуміючи всю серйозність проблеми, нам легше усвідомити важливість правильних спільних дій, спрямованих на зменшення впливу цих небезпечних речей на суспільство.

Життя окремих людей, сімей та громад в цілому кардинально змінюється, коли на їхній території з’являються вибухонебезпечні предмети. Це впливає на всі сфери життєдіяльності людини.

Можна зазначити, що забрудненість територій мінами та ВНП негативно впливає на загальний розвиток країни, і це стосується кожного.

На жаль, розмінування та очищення територій від вибухонебезпечних предметів займає багато часу. Досвід країн з мінною проблематикою вказує на те, що 1 рік бойових дій потребує 10 років розмінування. Можна порахувати, скільки потрібно нашій країні часу для того, щоб очистити всі території від ВНП. Це дуже великий термін часу, протягом якого ці ділянки залишатимуться небезпечними.

Для того, щоб провести гуманітарне розмінування небезпечних територій та зробити їх знов придатними для повноцінного життя і ведення будь-якої діяльності людини, потрібні три речі:

1.                Великий термін часу (десятки років); 

2.                Великі кошти;

3.                Кропітка та дуже небезпечна робота саперів та інших фахівців у сфері протимінної діяльності.

Що ж робити людям всі ці роки, щоб зберегти своє життя та здоров’я?

Відповідь тільки одна: Змінити свою свідомість та поведінку, здобувши нові знання і навички.

Заходи з навчання населення щодо ризиків від вибухонебезпечних предметів вже рятують тисячі дорослих і дітей по всій країні, однак, чи готові Ви долучитись до цієї складної, але такої благородної справи, ставши частиною команди інструкторів з мінної небезпеки? Тоді ці заняття саме для Вас.

Протимінна діяльність та її складові.

Протимінна діяльність (mine action) – заходи, що проводяться з метою забезпечення національної безпеки та спрямовані на зменшення соціального, економічного та екологічного впливу вибухонебезпечних предметів на життя та діяльність населення.

Основними цілями протимінної діяльності в Україні є:

1) зменшення ризиків, які можуть виникати внаслідок підриву вибухонебезпечних предметів, до безпечного для життя і здоров’я населення рівня, що дасть змогу використовувати природні ресурси очищених від вибухонебезпечних предметів територій у господарських цілях;

2) мінімізація та відвернення загроз настання нещасних випадків від несанкціонованого поводження з вибухонебезпечними предметами;

3) зниження соціальної напруженості серед населення, яке проживає на територіях або поблизу територій, забруднених вибухонебезпечними предметами;

Основні складові протимінної діяльності в Україні:

1) Інформування про небезпеки від вибухонебезпечних предметів та навчання з попередження ризикам, пов’язаним із вибухонебезпечними предметами;

2) Розмінування (гуманітарне розмінування);

3) Надання допомоги постраждалим особам та здійснення заходів щодо їх реабілітації;

4) Знищення надлишкових боєприпасів, боєприпасів непридатних для подальшого використання та зберігання, а також боєприпасів, що підлягають знищенню відповідно до міжнародних зобов’язань;

5) Агітаційно-просвітницька робота щодо незастосування протипіхотних мін.

Особливу увагу хочеться звернути на першу складову протимінної діяльності. Даний курс, який Ви будете в подальшому проводити для дітей та дорослих у своїх навчальних закладах, саме і є невід’ємною частиною протимінної діяльності та повністю відповідає вимогам Закону України «Про протимінну діяльність в Україні», який набув чинності 25 січня 2019 року.

Запорукою безпеки людей є знання та виконання правил безпечної поведінки в умовах наявності мін та ВНП.

Замало просто сказати учням:

·                     Не чіпай небезпечні предмети,

·                     Не заходь на небезпечні території,

·                     Сповіщай спеціальні служби.

Для дійсно ефективного результату навчання необхідно донести до слухачів глибоке розуміння важливості таких простих правил, радикальна зміна свідомості та своєї поведінки. Це потребує кропіткої роботи, пошуку нових підходів до викладення матеріалу та любов до учнів.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ:Не можна наближатися до міни, торкатися чи якимось чином впливати на неї (намагатися пересунути, накрити іншим предметом, залити водою, кидати в неї камінням тощо).

Все це може привести до вибуху міни.

Мінімальна безпечна відстань від міни – не менше 300 м.

Боєприпас, що не вибухнув (НВБ) - вибухонебезпечний предмет, підготовлений до використання або використаний шляхом установлення капсуля, запалу/підривника / детонатора, переведення в бойове положення або іншим чином. Він міг бути вистрілений, скинутий, запущений або випущений, проте не вибухнув через або несправність, або конструкцію, або з будь-якої іншої причини.

У чому небезпека?

1.                Їх дуже багато (набагато більше, ніж мін).

2.                Частина з них візуально абсолютно непомітна (снаряди часто заходять повністю у землю).

3.                Вони дуже нестабільні, чутливі та непрогнозовані – можуть здетонувати й вибухнути будь-якої хвилини.

4.                Ставлення до них людей та, відповідно, поведінка є вкрай неправильними – абсолютно не відповідають ступені небезпеки, яку несуть у собі нерозірвані боєприпаси.

5.                Інколи вони виглядають як купа покрученого металу, схожа на металобрухт, але в собі можуть зберігати елементи, що не вибухнули, детонатори, і становити серйозну загрозу безпеці людини. 

З огляду на те, що під час обстрілів використовуються боєприпаси, які вже десятки років лежали на складах і давно мали бути утилізовані та з ряду інших причин, біля 30 % випущених боєприпасів не розривається. І це дуже оптимістична статистика. Інколи їх набагато більше. Частину з них можна частково спостерігати у землі, асфальті чи в будівлях, інші входять у землю повністю, становлячи страшну загрозу для населення.

Якщо, наприклад, поле було в зоні обстрілів, немає ніякої гарантії, що хоча б один снаряд не потрапив у землю. Цього абсолютно достатньо, щоб завдати шкоди як людям, так і техніці при обробці земельної ділянки. Вважати територію безпечною можна буде тільки після її ретельної перевірки та розмінування. 

Міжнародна статистика свідчить: «Один рік війни тягне за собою 10 років розмінування». Якщо ж військові дії були активними (як в Україні), рік війни може потягнути за собою 20 років очищення території. Як би війна закінчилася сьогодні, нашій країні знадобилось би біля 100 років, щоб повернути безпеку на ті території, яких торкнулася війна. Це дуже довгий та дороговартісний процес.

Незадовільний матеріальний стан більшості сімей, які проживають у безпосередній близькості до місць бойових дій, та відсутність роботи підштовхують людей до пошуку додаткових джерел доходу. Один з найпоширеніших – це збір металобрухту, до якого долучають і дітей, не думаючи про наслідки. Вибухонебезпечні залишки війни несуть смертельну загрозу всім, хто перед ними: військовий, цивільний чи дитина. Враховуючи те, що у боєприпасі може бути більше, ніж один детонатор, можливий частковий розрив. Зовні він може виглядати як спрацьований та цілком безпечний, але насправді, зберігаючи в собі частину вибухової речовини та детонатор, залишається чутливим до будь-якого впливу.

Тому заборонено займатися збором металобрухту на територіях, яких торкнулася війна, збирати залишки від боєприпасів, зброї, техніки тощо.

Залишені вибухонебезпечні боєприпаси (ЗВБ) - це вибухонебезпечні боєприпаси, що не були використані під час збройного конфлікту та були залишені або кинуті однією зі сторін збройного конфлікту і більше не знаходяться під контролем жодної зі сторін конфлікту.

Залишені вибухонебезпечні боєприпаси можуть бути або можуть і не бути остаточно спорядженими, мати вставлений підривник/детонатор, бути переведеними у бойовий стан чи іншим чином підготовленими до використання.

Причини виникнення загрози:

·                     військовий підрозділ не встиг чи не зміг (вийшов з ладу транспорт або його не вистачило) вивезти всі боєприпаси та був змушений залишити їх;

·                     боєприпаси були залишені навмисно в певній схованці для подальшого цільового використання;

·                     залишені боєприпаси (заміновані різними засобами, частіше – за допомогою мін-сюрпризів) з метою пригорнути увагу супротивника та завдати йому втрат під час спроби взяти, підняти, перенести їх тощо.

Небезпека такого виду загроз полягає у наступному:

·                     залишені боєприпаси можуть бути заміновані та вибухнути від будь-якого контакту чи наближення до них;

·                     боєприпаси можуть бути зняті з запобіжників та перебувати у бойовому стані, що під час необережних маніпуляцій з ними може призвести до вибуху;

·                     ВНП можуть потрапити в неконтрольований обіг та нести велику загрозу суспільству.

Як ми вже можемо бачити, залишені неконтрольовані боєприпаси несуть дуже велику небезпеку для мирного населення, особливо дітей.

ПРАВИЛЬНІ ДІЇ:

·                     Якщо Ви виявили залишені боєприпаси, в жодному разі не наближайтеся до них та не пускайте інших!

·                     Обережно відійдіть на безпечну відстань. Якщо є можливість, сховайтесь за будівлею або іншою захисною перешкодою. (Пам’ятайте, що, наприклад, для мінометних мін безпечною є відстань 500 м, а для артилерійських боєприпасів – не менше 800 м).

·                     Терміново повідомте про небезпечну знахідку у Державну службу України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) за телефоном 101 чи до Національної Поліції за телефоном 102.

·                     Дочекайтесь у безпечному місті фахівців ДСНС чи працівників поліції.

ЗАБОРОНЕНО:

·                     Підходити, піднімати, підбивати ногою, торкатися чужих незнайомих предметів.

·                     Допускати інших.

·                     Будь-яким чином впливти на них (механічно, кидати чимось в них, заливати рідиною тощо).

·                     Користуватися поруч з незнайомими підозрілими предметами джерелами відкритого вогню, палити.

·                     Користуватись поруч з ними радіоелектронними засобами (мобільним телефоном, рацією, сигналізацією автомобіля тощо).

·                     Намагатися якимось чином позначити (промаркувати) підозрілий предмет у безпосередній близькості до нього.

ПРАВИЛЬНІ ДІЇ:

·                     Не панікувати!

·                     Відійти на безпечну відстань.

·                     І тут вже, у безпечному місці, залишити якусь позначку (червону стрічку, хустину тощо).

·                     Обов’язково повідомити (телефонувати тільки на безпечній відстані!) спеціальні служби за телефонами:

-        101 – ДСНС;

-        102 – Поліція.

-        місцеві органи влади чи за спец. номером (особливо поблизу лінії розмежування, де телефони екстрених служб можуть не працювати).

Будь-яка річ, залишена в громадському місці чи транспорті без нагляду, без господаря – це потенційна загроза, навіть якщо непомітно певних ознак саморобного вибухового пристрою.

ПРАВИЛЬНІ ДІЇ:

·                     Заспокоїтись та заспокоїти інших.

·                     Спокійно, але переконливо попросити всіх присутніх відійти від підозрілого предмету та зробити це самому.

·                     Якщо це трапилося у транспорті, попросити водія зупинитися, Заглушити двигун, всім вийти та відійти від транспортного засобу.

·                     Якщо у приміщені – евакуювати всіх та відійти на безпечну відстань.

·                     Передзвонити з безпечної відстані за телефонами екстрених служб (101 ¾ Служба порятунку, 102 – Поліція, місцеві органи влади чи за спец. номером (особливо поблизу лінії розмежування, де телефони екстрених служб можуть не працювати) та повідомити про знахідку.

ЩО НЕ ПОТРІБНО РОБИТИ:

·                     Панікувати.

·                     Наближатися до незнайомого підозрілого предмету та пускати інших;

·                     Намагатися самостійно з’ясувати вміст пакунку, валізи тощо;

·                     Робити спроби якимось чином вплинути на предмет чи безпосередньо, чи дистанційно.

ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ЗАЛИШКИ ВІЙНИ (ВЗВ)

Зазвичай боєприпаси, що не вибухнули, залишені боєприпаси та інші ВНП об’єднують у загальну групу «Вибухонебезпечні залишки війни» (ВЗВ), роблячи акцент на тому, що все це наслідки бойових дій (згідно міжнародних стандартів протимінної діяльності IMAS). Відповідно до Закону «Про протимінну діяльність в Україні», у нас частіше використовують загальний термін «вибухонебезпечні предмети» (ВНП).

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ:

·                     Найбільша кількість випадків травмування від ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ЗАЛИШКИ ВІЙНИ (опіки, втрата частини кінцівок, зору тощо) пов’язана саме з набоями.

·                     Рівень небезпеки від набоїв часто недооцінюють. Військові інколи лишають ці небезпечні подарунки дітям, наражаючи їх на небезпеку.

ЗАБОРОНЕНО:

·                     Зберігати, продавати чи передавати комусь набої (з одного боку, це кримінальний злочин згідно Ст. 22 Кримінального кодексу України, який передбачає покарання від 2 до 7 років позбавлення волі, а з другого – діти можуть знайти їх та постраждати);

·                     Проводити будь-які маніпуляції з ними (механічний вплив, нагрівання, розбирати тощо);

·                     Носити з собою у кишені (це теж нагрівання, тертя).

Слід пам’ятати, що встановлення офіційних систем позначення здійснюється лише фахівцями у сфері протимінної діяльності.

Ваші дії щодо позначення повинні здійснюватися лише на БЕЗПЕЧНІЙ ВІДСТАНІ від розташування небезпек та мають слугувати сигналом про небезпеку або орієнтиром для подальшої ідентифікації та знешкодження міни та ВНП.

Займатися маркуванням у безпосередній близькості до небезпеки – заборонено!

Беручи до уваги сказане вище, можна розділити системи позначення на офіційні та неофіційні (саморобні).

Офіційні попереджувальні знаки – ті, що зроблені відповідно до діючих стандартів та СОП-ів (Стандартів операційних процедур).

Неофіційні попереджувальні знаки – будь-які зроблені кустарним шляхом таблички, позначки та інші візуальні попередження, зроблені за допомогою підручних засобів. Це може бути від руки зроблена табличка чи просто надпис, стрічка, прив’язана на дереві хустина, перехрещені палиці, зібране в купу каміння тощо. Навіть пляшка на дереві може бути попередженням щодо небезпеки.

ЗРАЗОК ТА ОПИС ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНИХ ЗНАКІВ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО ОФІЦІЙНИХ СИСТЕМ ПОЗНАЧЕННЯ

1. Лицьовий бік попереджувальних знаків повинен мати червоний або помаранчевий фон з білим символом небезпеки, яким є череп та схрещені кістки

2. Слова «НЕБЕЗПЕЧНО МІНИ!» або «УВАГА МІНИ!» зазначають на лицьовому боці попереджувальних знаків державною мовою та/або однією з шести офіційних мов Організації Об’єднаних Націй, та/або мовою, поширеною у відповідному районі.

3. Попереджувальний знак по краях лицьового боку повинен мати жовту світловідбивальну смугу.

4. Зворотний бік попереджувального знака – білого кольору.

5. Розміри трикутного попереджувального знака становлять не менше ніж 28×20×20 см.

6. Розміри квадратного попереджувального знака становлять не менше ніж 25×25 см.

Якщо попереджувальні знаки або інші позначення закриті від огляду рослинністю або рельєфом місцевості, для огородження небезпечних районів може використовуватись фізичний бар’єр у вигляді огорожі з урахуванням таких вимог:

·                     огорожа складається з двох стрічок, прикріплених до стійок на висоті від 0,25 до 0,5 м та від 1 до 1,25 м відповідно;

·                     стійки повинні бути розташовані на відстані не більше ніж 15 м одна від одної;

·                     як стійки огорожі можуть використовуватися дерева, кущі, елементи будівельних конструкцій, опори електропередач, стовпи;

·                     стрічка може бути виготовлена з будь-якого міцного матеріалу, зокрема канату, троса, дроту, мотузки, шпагату, шнура;

попереджувальні знаки повинні прикріплюватися до верхнього краю огорожі на відстані не більше ніж 30 м один від одного та в межах 5 м від кожної поворотної точки, а також до стійок (у разі потреби) (іл. 17).

слугувати сигналом, що Ви знаходитесь поблизу небезпеки.

Стосовно офіційних та неофіційних попереджувальних знаків існує дуже просте і важливе правило: їх ніколи не можна ігнорувати та самовільно прибирати з місця чи псувати: це може коштувати комусь життя!

ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ

·                     Наближатися до ВНП.

·                     Якимось чином впливати на нього (торкатися, кидати каміння, пересувати, накривати чи заливати водою, кидати у вогонь тощо.

·                     Телефонувати безпосередньо поруч з небезпечним предметом.

·                     Здійснювати маркування безпосередньо біля нього.

ЯКЩО ВИ ОПИНИЛИСЬ НА МІННОМУ ПОЛІ, АЛГОРИТМ ТРОХИ ІНШИЙ:

1.                Зупинитися

2.                Не панікувати і не рухатись нікуди.

3.                Голосно попередьте інших.

4.                Гукайте на допомогу. Але попередьте, що підходити не можна. Попросіть викликати екстрену службу за телефоном 101 чи 102

5.                Якщо нікого немає поблизу, подзвоніть самі.

6.                Чекайте на допомогу.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: Не існує безпечного шляху з мінного поля!

ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ІНЦИДЕНТУ НА МІННОМУ ПОЛІ

1.                Зупинитися та не підходити до постраждалого.

2.                Заспокоїти потерпілого та повідомити, що скоро під’їде допомога. Попросіть не рухатись та за можливості самому зупинити кровотечу. Поясніть, як він/вона це зможе зробити.

3.                Зателефонуйте до екстрених служб: ДСНС – 101, швидка допомога – 103.

4.                Чекайте на безпечній відстані до приїзду фахівців.